тел.: +380686847461
uzv.ukraina@gmail.com
Меню

Життя на блокпостах, або Чому менти не люблять українських військових

Ідеал устрою держави для українських ментів – зона АТО. Але зовсім не та її частина, де передова, де ворог, де воюють і стріляють. Цю частину зони ні рядові менти, ні вже тим більше їх високе начальство зовсім не поважають, не люблять, а тому – благополучно уникають.
Ідеалом для них є інша, тилова частина зони АТО. Та частина, де абсолютно спокійно. Саме там, на всіх тилових дорогах уздовж і поперек, вони саме стали вити павутину своїх блокпостів,  і ці метастази за пару років розрослися подібно до справжнього ракової пухлини на підконтрольній частині Донбасу.

Якщо в загальній метушні весни-2014, часом доходило  до паніки, розстановка ментовських блокпостів в кілька ліній по всьому периметру Донбасу здавалася багато в чому доречною, то вже через рік мало хто міг логічно і переконливо відповісти, для чого ці блокпости існують, навіщо стоять на всіх дорогах і чим на них займаються? Там, де ніякої війни і близько давно вже немає, або ж і взагалі ніколи не було.

Дуже важко пригадати, щоб на цих тилових ментовських блокпостах коли-небудь по-справжньому ловили, затримували якихось бойовиків, вилучали зброю тощо. Як правило, навіть в одиничних випадках терористів затримують армійці де-небудь ближче до передової і передають ментам. А ті вже в свою чергу повідомляють про це затримання і, природно, приписують всі заслуги і лаври собі. При цьому легко згадати безліч випадків, образ і майже побиття цивільних і навіть волонтерів.

Чим далі від передової і війни до границь зони АТО, тим менти на блокпостах завжди були зліші, сміливіші і нахабніші. Самі злі, сміливі та зухвалі стоять на самих адміністративних межах Дніпропетровської і Харківської областей. Там вони ще до зовсім недавніх часів дуже любили в відкриту носити свої беркутівські шеврони, писати “Беркут” на своїх вагонетках і з гордістю заявляти всім проїжджаючим, як ненавидять всяких “бандерівців” і “майдаунів”.

Менти взагалі за визначенням не люблять  волонтерів та українських військових. Це зовсім не дивно. Адже більшість ментів хоча б глибоко в душі, але до сих пір дуже шкодують і засмучуються, що у них, на відміну від їхніх колишніх кримських колег, не вийшло піти в Росію. І так, більшість з них до цих пір, прямо ось зараз без зайвих сумнівів і роздумів пішли б за прикладом своїх колишніх кримських колег за першої вдалої можливості. Але така можливість не надається.

Тому менти з образою на життя і почуттям вищої несправедливості тягнуть службу в нелюбимій ними “бандерівській” Україні. І при будь-якому зручному випадку на блокпостах норовлять зірвати свою злість на тих, хто на їхню думку відняв у них вже дуже близьку жирну російську ментовську зарплату

Основне заняття, мета і покликання ментів на блокпостах – псувати людям життя. Багато хто скаже, що саме це є їх основною функцією взагалі по всій країні незалежно від регіону і часу. Але чим жорсткіше військовий стан тощо, чим більше повноважень дають ментам, чим важливіше, сильніше і значуще вони себе почувають, тим краще виходить у них смоктати кров у всіх оточуючих.

За цю славну службу на тилових блокпостах всі менти поголовно отримують статуси учасників бойових дій. Тим самим вони прирівнюються за статусом до українських бійців, які провели довгі місяці в окопах на  передовій під постійним ворожим вогнем.

Акцентуємо ще раз. Абсолютна більшість українських ментів, які отримали сьогодні статус учасника бойових дій, ніякої передової і війни ніколи в своєму житті в очі не бачили. А статус учасника бойових дій дається їм саме за ці героїчні побори і шмони людей на своїх тилових блокпостах. До речі, за все це, крім усього іншого, вони отримують з українського бюджету ще й таку собі надбавку до зарплати у вигляді виплат на відрядження і “атошних” доплат.

Сьогодні, через три роки вони хочуть досягти в своїй ментовській республіці, в тиловій зоні АТО майже ідеального для себе устрою і порядку. Тобто, нарешті взагалі не пускати в зону АТО волонтерів та людей з офіційною зброєю. Здається, що при можливості вони б з радістю заборонили туди в’їзд і українським військовим.

Володимир ШЕРЕДЕГА

Джерело

Відділ моніторингу УЖВ